Перше ядро замку - мегалітична споруда, залишки якої видно в основі ломбардського донжону. Розвиток укріпленого комплексу відбувався у другій половині 10 століття, ломбардський граф Пальдефредо та його наступники укріпили фортецю, звівши чотирикутну в плані огорожу з щонайменше двома вежами. З приходом норманів замок і село зазнали значних руйнувань від військ короля Рожера II Альтавільського.
В анжуйський період було споруджено рів і три великі круглі вежі з основою у вигляді усіченого конуса. У 1443 році разом з арагонцями замок перейшов до родини Пандонів. Граф Франческо наказав розширити рів і побудувати зубчастий барбакан, а Енріко на початку 16 століття перетворив споруду на резиденцію, збудувавши лоджію, сад і важливу живописну прикрасу (1522 - 1527) із зображенням кращих коней свого знаменитого табуна.
Після того, як Генріху відрубали голову за зраду Карлу V, маєток перейшов до інших родин, в тому числі і до Ланнуа, які внесли подальші зміни в архітектуру та оздоблення, підкресливши житловий характер замку.